Довганич Я.О. Досвід проведення синхронного обліку великих хижаків (ведмідь, рись,вовк) у зоні діяльності Карпатського біосферного заповідника. – Природа Карпат:науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології КарпатНАН України. – 2021. – № 1 (6). – С. 38–48. У статті описано досвід проведення синхронного обліку великих хижих ссавців (ведмідь, рись,вовк) одночасно (в один день) на території чотирьох лісогосподарських підприємств, двох мисливських товариств та однієї природоохоронної установи, які прилягають до території Карпатського біосферного заповідника, а саме: Карпатського біосферного заповідника, Карпатського національного природного парку, Ясінянського, Великобичківського та Брустурянського лісомисливгоспів, Рахівського лісодослідного господарства, товариств мисливців і рибалок "Говерла" і "Грінвуд". Чисельність великих хижаків, одержана в результаті синхронного обліку, виявилася помітно нижчою, ніж за попередні роки. Це може вказувати на те, що загальна чисельність цих тварин у регіоні у попередні роки була завищена.
Гамор Ф.Д. Деякі питання вдосконалення державного управління природно-заповідним фондом України. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2021. – № 1 (6). – С. 74–79. Природно-заповідний фонд України (ПЗФ) є національним надбанням, складовою частиною світової системи природних територій та об’єктів щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Незважаючи на те, що розвиток природно-заповідного справи був і залишається одним із пріоритетів державної політики у сфері економічного та соціального розвитку України, його державне управління переживає зараз системну кризу. Через це команда Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування протягом 2020-2021 років проаналізувала стан впровадження законодавства у сфері збереження природно-заповідного фонду України (ПЗФ), оцінила проблеми управління установами ПЗФ та визначила пріоритетні завдання, які потребують невідкладного вирішення. До першочергових віднесено питання підвищення ефективності управління та впорядкування оплати праці працівників установ природно-заповідного фонду, розробка і прийняття Державної програми збереження та розвитку ПЗФ й удосконалення природоохоронного законодавства.
Гамор Ф.Д. Деякі історичні аспекти створення та розширення об’єкта Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО "Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи" (до 15 річчя включення української та словацької частин букових пралісів Карпат до Списку Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО). – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2021. – № 1 (6). – С. 90–101. За нашою ініціативою, в кінці 2006 року, після напруженої підготовчої роботи наукових колективів Карпатського біосферного заповідника та словацького Зволенського технічного університету, уряди України та Словаччини направили відповідне подання до Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Цей міжурядовий природоохоронний орган 28 червня 2007 року, на його 31 сесії в місті Крайстчьорч (Нова Зеландія), прийняв рішення про включення українсько-словацької номінації "Букові праліси Карпат" до Списку об’єктів Всесвітньої природної спадщини, на площі 77971 га, із яких 29278 га склали заповідне ядро, а 48692 га утворили буферну зону.
Кабаль М.В., Беркела Ю.Ю. Мережа природоохоронних територій в лісах Українських Карпат: сучасний стан та перспективи розвитку. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2021. – № 1(6). – С. 34–37. Українські Карпати, однією з назв яких є "Лісові Карпати" – найбільш заліснений регіон України, понад 40% їх вкрито лісом. Ліси відіграють важливу природоохоронну, екостабілізуючу, середовищеутворюючу та соціально-економічну функцію. За допомогою аналізу відкритих даних засобами геоінформаційних систем нами проведено оцінку сучасного стану мережі установ та об'єктів природно-заповідного фонду у лісах Українських Карпат. Встановлено, що понад 28% від площі Карпатських лісів віднесено до територій та об'єктів природно-заповідного фонду (далі – ПЗФ), однак на сьогодні для неї характерна значна кластерність і відсутність реальних екологічних коридорів між різними масивами. Тому, розширення площ лісових природоохоронних територій варто проводити дуже обережно, переважно за рахунок надання природоохоронного статусу пралісам, квазіпралісам та природним лісам або включення до складу ПЗФ лісових ділянок, які відіграють роль екологічних коридорів між різними лісовими заповідними масивами.
Кабаль М.В., Глеб Р.Ю., Сухарюк Д.Д., Полянчук І.Й., Ангер Р.Я. Вітровальні сукцесії у букових пралісах Угольсько-Широколужанського масиву Карпатського біосферного заповідника. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2021. – № 1(6). – С. 27–33. У букових пралісах вітровали та буреломи відіграють роль каталізатора процесів фаз і стадій їх розвитку. Літературні дані свідчать, що чим більша площа розладів (вітровалів, буреломів, сніголамів, вирубок тощо), тим більше видове різноманіття деревних порід спостерігається у підрості, що пов'язано зі збільшенням сонячної радіації на ділянці та появи світлолюбних видів, серед яких багато дерев-піонерів. На дослідному стаціонарі площею 1,6 га через 12 років після вітровалу нами проведено обліки і обміри залишків материнського деревостану, мертвої деревини, молодого лісу, природного поновлення та геоботанічні описи. Встановлено, що серед молодих дерев, які появилися у перші роки після вітровалу, переважають піонерні види, а частка бука лісового складає 44,4%. Однак, серед підросту, який з'явився уже через 10-12 років після вітровалу, частка бука становить 92,5%.
Карабінюк М.М. Розвиток природних територіальних комплексів субальпійського й альпійського високогір’я Чорногори у голоцені та їх сучасна структура. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2021. – №1 (6). – С. 57–73. Представлено результати палеоландшафтознавчого дослідження історії розвитку природних територіальних комплексів субальпійського й альпійського високогір’я Чорногори у голоцені та аналізу особливостей їхньої сучасної структури. Встановлено, що голоценовий етап розвитку високогір’я Чорногори характеризувався ускладненням ландшафтної структури досліджуваної території шляхом утворення нових урочищ і фацій, під дією ерозійних та гравітаційних процесів, а також трансформацією раніше сформованих екзараційних,нівально-ерозійних та денудаційних високогірних ландшафтних комплексів. Це відбувалося за умов загального потепління клімату із короткотривалими похолоданнями, які суттєво змінювали інтенсивність відповідних ерозійних та екзараційних процесів у високогір’ї. Також встановлено, що у сучасній ландшафтній структурі високогір’я Чорногори поєднані різновікові природні територіальні комплекси (реліктові, сучасні та прогресивні), із яких для подальшого розвитку структури особливе значення мають прогресивні урочища – ерозійні улоговини, зсуви, лавинні лотки, звори та інші.
Коржик В.П. До питання збереження оронімії Буковинських науковий щорічник Карпатського біосферного заповідникаУкраїни. – 2021. – №1 (6). – С. 80–89. Публікація присвячена проблемам збереження оронімії етнокультурного пласту. Причинами незадовільного документальна інформаційна база (наявність лише достатньої державної та громадської уваги до збереження спадщини, постійна втрата інформаційних носіїв (старих місцеві назви, документів та ін.) на локальному та тиражування назв, цілеспрямоване спотворення старих аж до звичайної картографічної безграмотності. Для попередження загрозливої тенденції збіднення топонімічної (оронімічної) бази з огляду на негативні культурологічні та лінгвістичні наслідки всезростаючої глобалізації необхідно:• створити постійно діючу топонімічну комісію при обласній державній адміністрації для організації робіт по збереженню буковинської топонімії і моніторингу подальшої ситуації; • невідкладно провести тотальні дослідження і опитування місцевого населення із залученням краєзнавців, вчителів шкіл та активістів для створення повного кадастру всіх назв місцевостей та природних об’єктів, у т.ч. у гірських районах Буковини;• створити детальну карту мезо- та мікротопонімів для надійної фіксації топонімічної (оронімічної) інформації;• відновити призабуті назви чи надати нові тим об’єктам, які їх до цього не мали.
Москалюк Б.І., Мелеш Є.А. Морфометричні параметри Crocus heuffelianus на території Карпатського біосферного заповідника. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2021. №1 (6). – С. 4–14. Розглянуто поширення, описані місцезнаходження Crocus heuffelianus, що включений до Червоної книги України, в Угольському, Рахів-Берлибаському природоохоронних науково-дослідних відділеннях та "Долині нарцисів імені професора Василя Комендаря" Карпатського біосферного заповідника. З’ясовано, що природні популяції Crocus heuffelianus займають незначну площу. Так, площа популяції – 0,01 га в Угольському ПНДВ, а в "Долинінарцисів" понад 1 га. Щільність особин у модельних природних ценопопуляціях значно різниться: 46,5 та 160,4 ос./м² у "Долині нарцисів" та Угольському ПНДВ відповідно. Тобто, щільність популяції у букових пралісах у 3,4 рази вища, ніж на відкритій біогалявині ПНДВ "Долина нарцисів імені професора Василя Комендаря". Натомість щільність в умовах ex situ – 93,0 ос./м². У статті узагальнено результати польових досліджень із вивчення морфометрії Crocus heuffelianus на території Карпатського біосферного заповідника. У досліджених популяціях виду проведено аналіз замірів: довжини та ширини листків ювенільних, іматурних, віргінільних особин та 10 ознак (висота рослини, довжина та ширина листка, висота квітконосу, довжина та ширина зовнішнього та внутрішнього листочків оцвітини, довжина тичинки та маточки) генеративних рослин.
Папарига П.С., Піпаш Л.І., Андрійчук Н.Ф., Веклюк А.В. Гідрохімічний моніторинг природних вод водно-болотного угіддя міжнародного значення "Долина нарцисів". – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2021. – № 1 (6). – С. 49–56. За результатами проведених досліджень зафіксовано мінімальні, максимальні, середньорічні і середні п’ятирічні значення рН у природних водах водно-болотного угіддя міжнародного значення (ВБУ) "Долина нарцисів" упродовж 2016-2020 років та проаналізовано динаміку вмісту головних іонів сольового складу. Досліджувана територія є заповідною і характеризується незначним техногенним навантаженням, оскільки усі великі промислові підприємства-забруднювачі, які розташовані неподалік від цієї території припинили свою діяльність ще у середині дев’яностих років минулого століття. Водночас, згідно аналізу даних досліджень встановлено, що досліджувана територія є найбільш вразливою з точки зору закислення, так як природно водневий показник у пробах води із шурфів ГБС №3 вже є кислим або слабокислим та спостерігається чітка тенденція до подальшого його зниження. Із антропогенних чинників, які сприяють зниженню водневого показника води у свердловинах досліджуваної ділянки домінантними є майже у всіх відібраних взірцях кислі, або слабокислі атмосферні опади, які тут мали місце упродовж досліджуваного періоду. Отже, на думку авторів, головний внесок у забруднення природних вод досліджуваної території забезпечують кислотні опади, які формуються над промислово-розвинутими регіонами, і які, у подальшому, переносяться атмосферними течіями на дану територію.
Волощук М.І., Козурак А.В., Антосяк Т.М. Раритетна флора водно-болотного угіддя "Долина нарцисів": динамічні тенденції та рекомендації щодо збереження. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2021. – № 1 (6). – С. 15–26.У статті наведені дані щодо поширення 199 раритетних видів рослин, що охороняються на території водно-болотного угіддя "Долина нарцисів ім. професора В. Комендаря". За результатами польових досліджень, аналізу літературних даних та матеріалів гербарію Карпатського біосферного заповідника складено список рідкісних видів, які включені у міжнародні, національні і регіональні червоні списки, що чинні для України. Загалом із виявлених видів, два – потребують збереження згідно Додатку І Бернської конвенції, 113 – входять до переліку Європейського червоного списку, 134 – до переліку Міжнародного союзу охорони природи (IUCN), 9 – охороняються Конвенцією про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES, Вашингтонська конвенція), 23 – включені до Червоної книги України, 22 – до Переліку видів судинних рослин, що підлягають особливій охороні на території Закарпатської області, 5 – ендемічних видів та 6 реліктів.