Антосяк Т.М., Козурак А.В., Волощук М.І. Історія вивчення флори вищих судинних рослин Карпатського біосферного заповідника. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2018. – №1. – С. 4–15. Вивчення рослинного покриву сучасної території Карпатського біосферного заповідника (КБЗ) почалося ще за часів Австрійської імперії, Австро-Угорщини, Чехословачини та Польщі. Серед дослідників рослинного світу: Л. Вагнер, Г. Запалович, А. Пакс, С. Яворка, І. Кляштерський, К. Домін, А. Маргіттай, Ф. Гербіх, А. Златнік, М. Дейл та інші. Новий етап у вивченні рослинного світу розпочався у другій половині ХХ століття після приєднання території Закарпаття до СРСР. У цей час тут працюють такі дослідники, як П.Д. Ярошенко, М.Г. Попов, С.С. Фодор, С.М. Стойко, В.І. Комендар, К.А. Малиновський, В.І. Чопик та інші, результатом роботи яких стало збереження унікальних гірських екосистем південно-західного мегасхилу Українських Карпат шляхом створення у 1968 році Карпатського державного заповідника. Завдяки декільком етапам з 1990-1997 рр. було розширено територію Карпатського біосферного заповідника і проведена інвентаризація флори, що нараховувала вже 1062 види судинних рослин. На сьогоднішній день, у зв’язку із збільшенням площі заповідних територій до 58035,8 га та появою нових публікацій різних дослідників проведена інвентаризація флори, зокрема вищих судинних рослин, що нараховує 1341 вид.
Белей Л.М., Куців Л.П. Типологічна оцінка вологої ялицевої сусмеречини (С3 – яцСм) Карпатського національного природного парку. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2018. №1(3). – С. 74–79. На основі матеріалів обстежень проведено типологічну оцінку ялицево-смерекових лісів на прикладі найпоширенішого типу лісу – вологої ялицевої сусмеречини (С3 – яцСм). Даний тип лісу займає площу 2234,2 га (6,57%). В структурі цих лісів переважають корінні деревостани (58%) на площі 1339,8 га. У віковій структурі переважають середньоповнотні та високоповнотні деревостани (55,4%) на площі 1279,5 га. Фактична продуктивність цього типу лісу становить 701,28 тис м3 деревини. Для визначення потенційної продуктивності підібраний типологічний еталон для кожної вікової групи та обчислений процент використання типологічного потенціалу, який, зокрема, становить: молодняки (І група) – 43-49%; молодняки (ІІ група) – 48-52%; середньовікові – 52-60%; пристигаючі – 64-56%; стиглі – 60%; перестійні – 64%; старовікові – 51%. Отримані результати типологічної оцінки свідчать про незначне порушення лісівничої структури деревостанів вологої ялицевої сусмеречини. Позитивною ознакою є наявність добре збережених корінних деревостанів (58%) в середньовіковому, пристигаючому, перестійному та старовіковому класах віку; негативною – значна кількість похідних деревостанів (42%) у молодняках. Типологічний потенціал цього типу лісу використовується лише на 56%.
Гамор А.Ф., Андрик Є.Й. Аналіз флори української частини проектованого українсько-румунського біосферного резервату у Марамороських горах. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2018. – №1 (3). – С. 16–24. Досліджено видовий склад флори судинних рослин Мармароських та Чивчино-Гринявських гір територію яких пропонується включити до складу проектованого українсько-румунського біосферного резервату "Марамороські гори". Складено конспект флори пропонованої до заповідання української ділянки проектованого білатерального міжнародного резервату "Марамороські гори". Проведено аналіз систематичної, біоморфологічної, географічної та екологічної структури флори дослідженого регіону. Відмічено високу созологічну цінність території Мармароських та Чивчино-Гринявських гір, яка обумовлена зростанням тут 80 видів, які включені до Червоної книги України. З’ясовано, що тут переважають головним чином релікти третинного і гляціального періодів. Проте, найвищий рівень созологічної значимості характерний саме для Мармароського масиву КБЗ.
Гамор Ф.Д., Москалюк Б.І., Мелеш А.А. Рідкісні види флори Угольсько-Широко-лужанського масиву: поширення, екологія та охорона. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2018. – №1 (3). – С. 25–32. У статті наведено результати вивчення екологічних особливостей раритетного компонента флори Угольсько-Широколужанського масиву Карпатського біосферного заповідника, у межах якого розміщена найбільша частина єдиного природного об’єкта України "Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи", який включений до переліку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Відмічено, що рідкісні види рослин, які зростають у межах масиву відносяться в основному до стенобіонтів, володіють вузькими екологічними позиціями за більшістю екологічних факторів, що не дозволяє їм поширюватися на нові території.
Глеб Р.Ю., Козурак А.В., Сухарюк Д.Д. Види роду Suillus Gray (Boletales, Basidiomycota) у складі мікофлори Карпатського біосферного заповідника. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2018. – №1 (3). – С. 80–84. Встановлено, що рід Suillus Gray на території Карпатського біосферного заповідника представлений шістьма видами – Suillus granulatus, S. grevillei, S. luteus, S. variegatus, S. viscidus та S. plorans. Останні два є новими для заповідника. Наведено основні ознаки видів та відомості про їхні місцезростання. Підтверджено зростання маслюка жовто-бурого (S. variegatus) у Марамороському масиві. Останній раз він відмічався тут чеським мікологом А. Пілатом у 1940 році. Запропоновано включити до Червоної книги України S. plorans та S. viscidus.
Годованець Б.Й., Попович Ю.М. До фенології ластівки сільської (Hirundo rustica) на території Карпатського біосферного заповідника. Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2018. – №1(3). – С. 85–90. Ластівка сільська належить до звичайних видів птахів Українських Карпат. Незважаючи на поширеність виду в регіоні, фенологія ластівки сільської вивчена недостатньо. Матеріал зібраний за період 1982–2017 рр. (35 років) на території Карпатського біосферного заповідника та в деяких населених пунктах, що знаходяться в зоні його діяльності (у 8 пунктах спостережень). Приліт сільської ластівки на території заповідника відмічається в кінці березня – першій половині квітня. Середня дата припадає на 11 квітня. Сама рання поява виду датована 27.03.2011 р., сама пізня – 24.04.1984 р. Найшвидше приліт виду спостерігається в ур. Мала Уголька – 12 квітня, найпізніше у Чорногірському ПНДВ – 24 квітня. Весняна міграція виду проходила з південного заходу на північний схід. Перед початком осінньої міграції ластівки починають збиратися у зграї. Початок формування зграй ластівок відмічався з кінця липня до початку вересня. Середня дата початку формування зграй сільської ластівки для території заповідника 18 серпня. Птахи перебували в районі гніздування близько 5 місяців, в середньому 151-156 діб. Відліт ластівки сільської проходив протягом вересня – середини жовтня. Середня дата останнього спостереження виду 18 вересня. Самий ранній відліт сільської ластівки датовано 04.09.2016 р., самий пізній – 29.09.1996 р. З високогір’я птахи відлітали значно швидше, до середини серпня. В останні роки спостерігається тенденція до більш раннього прильоту та осіннього відльоту сільської ластівки.
Кабаль М.В., Чернявський М.В., Сухарюк Д.Д., Глеб Р.Ю., Бундзяк Й.Й., Полянчук І.Й., Норенко К.М., Гребеняк Г.В., Угляй В.І. Прируслові бучини Угольського масиву Карпатського біосферного заповідника: структура, біорізноманіття та відновлення порушених екотопів. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2018. – №1(3). – С. 64–73. У статті висвітлено результати стаціонарних досліджень на двох постійних пробних площах, закладених в прируслових яворово-грабово-букових деревостанах, на терасі р. Мала Уголька, в межах висот 550-570 м н.р.м. Наведена характеристика двох постійних дослідних ділянок. Одна з них закладена в похідному деревостані, в якому відбуваються інтенсивні сукцесійні процеси, спрямовані на відновлення природної лісової екосистеми після припинення випасу худоби майже 50 років тому. Друга дослідна ділянка знаходиться в пралісовому угрупованні, яке сформоване виключно під дією природних процесів та явищ і є еталоном лісової екосистеми в даних екологічних умовах. Обидві ділянки закладені у вологій грабовій бучині (D3-гБк). У пралісовій екосистемі загальний запас деревини на 15,7% більший, ніж у порушеній. У вторинному деревостані перший ярус сформований не повністю, його частка у загальному запасі деревини є меншою, ніж у пралісі – відповідно 58 і 78%. Природного поновлення в пралісі обліковано 16548 шт/га, характер поширення – куртинний, тоді як у вторинному лісі нараховано 4326 шт/га підросту, який поширений по площі рівномірно. Результати геоботанічних та мікологічних досліджень показали наявність рідкісних видів і угруповань на пралісовій пробній ділянці та наявність рудерального елементу – кропиви дводомної (Urtica dioica L.) у порушеному біогеоценозі. Відмічено позитивну роль заповідання на процеси відновлення порушеної лісової екосистеми.
Лавний В.В. Вибіркова система рубок – основа сталого лісового господарства в Карпатах. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2018. – №1 (3). – С. 42–49. У статті описано суть та переваги вибіркової системи рубок головного користування. Проаналізовано досвід ведення вибіркової системи лісогосподарювання (Плентервальд) у гірських лісах Німеччини і Швейцарії. Описано структуру Плентервальду, наведено передумови і принципи ведення цієї форми господарства, дано її економічну оцінку та наголошено на перспективах застосування вибіркової форми лісогосподарювання в Україні. Повторюваність добровільно-вибіркової рубки залежно від типу лісу має становити 5-10 років, а інтенсивність рубки – 10-20% (50-80 м3 деревини з одного гектара). Вона залежить від типу лісу, відносної повноти, санітарного і якісного стану деревостану та інших чинників. Важливе значення має правильна технологія рубки і висока кваліфікація лісових робітників. При вибірковій системі лісогосподарювання немає обороту рубки, а в деревостані завжди є частка стиглих дерев. Господарство тут ведеться не за віком дерев, а за ступенями товщини. Запас деревостану на ділянці, не дивлячись на періодичне лісокористування, підтримується сталим упродовж століть. Його величина залежить від типу лісу і може коливатися від 300 до 500 м3/га. Оптимальний цільовий діаметр стиглих дерев при веденні вибіркової системи лісогосподарювання становить 60-70 см на висоті 1,3 м. Це дозволяє лісогосподарським підприємствам чи приватним лісовласникам знизити собівартість лісозаготівлі, збільшити частку грубої ділової деревини та покращує сортиментну структуру заготовлюваної деревини, що сприяє збільшенню їхнього прибутку. Описано досвід застосування вибіркової системи рубок головного користування і у букових, дугласієвих і дубових лісах. Обґрунтовується необхідність переходу в Українських Карпатах від суцільнолісосічної системи господарювання до вибіркової.
Москалюк Б.І., Регуш В.В., Регуш Т.Г., Мелеш А.А. Вікова структура популяцій ранньовесняних ефемероїдів Угольсько-Широколужанського масиву Карпатського біосферного заповідника. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2018. №1 (3). – С. 33–41. Досліджено важливі демографічні показники ранньовесняних ефемероїдів – Crocus heuffelianus, Galanthus nivalis, Leucojum vernum та Erythronium dens-canis у локальних популяціях Угольсько-Широколужанського масиву Карпатського біосферного заповідника. Розглянуто поширення, умови місцезростань та сучасний стан популяцій чотирьох видів ранньовесняних ефемероїдів, включених до Червоної книги України. Описані місцезнаходження згаданих видів. Вивчено щільність та вікову структуру популяцій Crocus heuffelianus, Galanthus nivalis, Leucojum vernum та Erythronium dens-canis. З’ясовано, що переважна більшість досліджених локальних популяцій за віковою структурою є повночленними, нормального типу, за класифікацією "дельта-омега" – належать до молодих.
Шпарик Ю.С., Беркела Ю.Ю., Вітер Р.М., Лосюк В.П. Динаміка основних типів деревостанів в Українських Карпатах. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2018. – № 1 (3). – С. 50–57. Довгострокові дослідження динаміки лісів в Українських Карпатах започатковані Карпатським філіалом УкрНДІЛГА (тепер – Український науково-дослідний інститут гірського лісництва імені П.С. Пастернака) в 1960-х роках. Більш ніж 10 постійних пробних площ на трьох вертикальних профілях були закладені в регіоні співробітниками інституту. Впродовж багатьох десятиліть вони забезпечують фундаментальні результати досліджень для обґрунтування регіональних систем ведення лісового господарства. На даний час ці дослідження є науковою основою для впровадження "наближеного до природи" ведення лісового господарства.
Волощук І., Сабо П., Шкодова М., Швайда Я. Екосистемні послуги та інтегроване управління Словацької частини об'єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО "Букові праліси Карпат". – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2018. – №1 (3). С. 91–96. У роботі коротко окреслено взаємозв'язок між послугами екосистем та комплексним управлінням природоохоронними територіями. Теорія екосистемних послуг була створена наприкінці ХХ століття. Найбільший її розвиток відбувся після 2005 року, коли були опубліковані результати Оцінки екосистем за тисячоліття, що проводився Організацією Об'єднаних Націй. Економічна оцінка екосистемних послуг вводить нову термінологію, яка раніше не використовувалася в екології ландшафтів (ринок, ціна, маркетинг тощо). Як фінансова оцінка, так і оцінювання за шкалою екосистемних послуг балів потребують широкої міждисциплінарної командної роботи економістів, соціологів, спеціалістів з просторового планування ландшафтів, експертів із ГІС та екологів. Найбільш значний внесок у глобальну оцінку та оцінку екосистемних послуг на сьогоднішній день був зроблений американськими авторами. Дуже важливими є ряд екосистемних послуг природоохоронних територій, які залежать від інтегрованого інструменту управління. Це означає інтеграцію різних видів діяльності – організації, планування, контролю, виконання та контролю за різними фізичними навантаженнями. Просто комплексний підхід означає гармонізацію інтересів різних зацікавлених сторін відповідно до принципів спільного підходу та сталості.
Зварич О.Д., Заїка В.К., Стрямець Г.В., Зварич Ю.В. Особливості формування та процеси природного поновлення в старовікових деревостанах природного заповідника "Розточчя". – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2018. – №1 (3). – С. 58–63. Вивчено лісівничо-таксаційні показники старовікових деревостанів Природного заповідника "Розточчя", які ростуть у різних типах лісу сугрудів і грудів, де головними лісоутворюючими деревними видами є дуб звичайний, сосна звичайна і бук лісовий. Вік дослідних деревостанів становить 80-169 років. В умовах сугрудів і грудів тут сформувались переважно похідні складні мішані старовікові деревостани. У складі цих деревостанів широко представлена низка супутніх деревних видів: липа дрібнолиста, граб, в’яз голий, клени гостролистий і явір. Запас деревостанів становить 247-733 м3·га-1, а абсолютна повнота – 21,2-53,3 м2·га-1.Деревні породи ростуть за Іа-ІІІ класами бонітету. Підлісок на переважній кількості ділянок відсутній, а на інших розвинений слабо. У його складі зустрічаються ліщина, крушина ламка, бруслина бородавчаста і горобина. Густота підліскових видів у лісостанах коливається від 1-7 до 48-67 екз.·га-1. Висота підліскових видів знаходиться в межах 0,5-1,5 м і тільки ліщина і горобина на окремих ділянках досягають висоти 3-5 м. Інтенсивність лісовідновних процесів і лісостанах проходить по-різному. Під наметом деревостанів виявлено від 0,6 до 66,2 тис. екз.·га-1, що у перерахунку до 4-9-річного віку становить 0,7-70,9 тис. екз.·/га-1. Нами встановлено зворотний значний (r=-0,62) кореляційний зв’язок між повнотою деревостанів і загальною кількістю підросту деревних порід. Серед деревних порід найкраще поновлюється бук лісовий, граб звичайний, клени гостролистий і явір. Підріст бука зустрічається на всіх ділянках в кількості 0,1-43,5 тис. екз./га з часткою 1,7-94,4%. Нами встановлено прямий високий (r=0,71) кореляційний зв’язок кількості підросту бука з його часткою у складі материнських деревостанів. Поновлення дуба відбувається незадовільно, а сосни відсутнє. Трапляння підросту і самосіву на більшості ділянок є переважно високим (80-100%) і тільки на окремих з них відносно низьким (12,0-48%).