Найбільш легкі та безпечні походи взимку - на невисокі гори, близько 1000 метрів над рівнем моря. Там немає такого пронизливого вітру та небезпеки лавин.

На гору Маковиця

Гора Маковиця – одна з найвищих вершин в околицях міста Яремча. Підйом на гору Маковиця не потребує великих зусиль і буде під силу як трирічним малюкам, так і людям похилого віку. Маршрут розпочинається з контрольно-пропускного пункту, що знаходиться навпроти ресторану "Гуцульщина". Рухаючись лісовою стежиною догори поступово занурюємось у неповторно красивий світ старовікового лісу, де проростають бук, ялина та ялиця.

Також дорогою ви зможете побачити залишки окопів – німих свідків боїв, що відбувалися тут під час Першої та Другої світових воєн.
З вершини гори відкривається панорама мальовничих гірських пейзажів: хребет Явірник, вершини Хом'як, Синяк і Довбушанка, а також Говерла і Петрос.

Маршрут на Скелі Довбуша

Маршрут розпочинається неподалік від Каменя Довбуша, на відстані 2,5 км від залізничного вокзалу м. Яремча. Стежка знаходиться у заповідному урочищі Дрібка та проходить по овіяних легендами місцях, де в 1738–1745 роках діяли побратими славнозвісного О. Довбуша.
Найцікавішим місцем на "Стежці Довбуша" є камінь-комора Довбуша. За легендою біля каменя є вхід у печери, де захована скриня з довбушівським золотом. Вхід до печери можна побачити тільки раз у рік – в ніч на Івана Купала. Проте заволодіти ними вам однаково не вдасться, оскільки скарби зачаровані. Той, хто винесе скарб з печери, закам'яніє вмить, щойно золото зблисне у місячному сяйві. Зворотній маршрут проходить іншою стежкою та виводить до композиції «Опришки».

До найстарішого дерева

Стежка «До найстарішого дерева» знайомить відвідувачів з неповторною красою дикої природи, а саме, букових пралісів. Відвідуючи маршрут, можна оглянути чудові панорами м. Яремча, побачити різноманітність рослинного і тваринного світу Карпат, ознайомитися з особливостями гірського рельєфу. Маршрут розпочинається з контрольно-пропускного пункту, що знаходиться навпроти ресторану "Гуцульщина". Кам’янистою стежкою, яку утворюють розсипи ямненського пісковика, піднімаємося догори, де виходимо у змішаний буково-ялиново-ялицевий ліс.

Мандруючи поміж правічних дерев, можна спостерігати фази росту дерева та процеси самовідновлення у природі. Праліс – це віковий ліс, який протягом тривалого часу, що вимірюється навіть у кілька сотень чи тисяч років тому, росте та розвивається за природною закономірністю. Це ліс, який утворюють різні за віком та розмірами дерева. В ньому дуже багато старих дерев, які мають вік 150, 200 чи навіть 300 і більше років, які ростуть до віку своєї природної стиглості (за лісівничою термінологією), а вона, як правило, для різних порід є різною. Такі дерева переважно є домівкою для численних видів тварин, птахів і комах. В них ідеально поєднані природні процеси приросту і відпаду, розпаду та відновлення, котрі безперервно функціонують у періодичному життєвому циклу росту і розвитку лісу.