Дуже чесно про перший похід на Говерлу для мандрівників-початківців.

Тоді мені було 27 і я ніколи не ходила в походи в гори. Моя фізична підготовка - “довідка “звільнена з фізкультури”. Але я дуже сильно хотіла спробувати. І не дарма. Перший маршрут ми обрали - стежку на Говерлу.
Піднімалися з моїм чоловіком, Олегом, фізична підготовка якого - сильно ліпша:)

Розпочинали сходження ми з бази “Заросляк”. Там є паркінг з охороною та контрольно-пропускний пункт, де потрібно оплатити послуги парку.
Там і починається основний маршрут на Говерлу. Поруч з паркінгом є невеличкий ринок - де можна купити якийсь перекус в дорогу, чи випити чаю.

ТАК

1. Тиша. Птахи, які ловлять крилами теплі потоки повітря. Внизу пливуть хмари і сонце таке яскраве, як ніде. Відчуття польоту, свободи. Легкий біль в ногах, який доводить, що ви змогли подолати вершину. Похід на найвищу вершину України - однозначно так!
2. Серед мандрівників є поширена традиція: ідеш нагору - позбирай сміття по дорозі і знеси вниз. Про те, що своє сміття не можна залишати в горах - то, звісно, зрозуміло.
3. Водо/вітро непроникний одяг. Внизу може здаватися дуже тепло, але нагорі - скоріш за все, вітряно, є ризик дощу чи туману. Кілька шарів одягу, а фінальний - куртка з мембрани чи дощовик - найліпше рішення.
4. Попередня підготовка перед сходженням. Якщо ваш фізичний рівень, як і мій на той час - спробуйте кілька тижнів/днів перед тим недовго і нешвидко побігати, наприклад. Це трохи потренує і ноги, і серце. І менше шансів на думки “може то ліпше повернутися вниз”?
5. Заплануйте собі достатньо часу, щоб побути нагорі (якщо вітер дозволятиме:). Краєвиди - дивовижні. Купіть теплого чаю у місцевого дідуся, який щодня нагору виносить воду, щоб його там робити. Візьміть з собою перекус і солодощі, аби або нагорі, або дорогою - набиратися сил та енергії.

НІ

1. Тисячі мандрівників стежку на Говерлу сильно зруйнували. Ви будете йти фактично по коріннях дерев і дорогою траплятиметься сміття. Не йдіть на гору у пікові навантаження (травневі свята, День Незалежності). По-перше, не дуже приємно всю стежку бути в “заторі” серед мандрівників. По-друге, велика кількість мандрівників - надто велике і непоправне навантаження на екосистему.
2. Не розпочинайте сходження надто пізно, найліпше - не пізніше 9 ранку. Разом у нас весь похід зайняв 8 годин. На горі ми насолоджувалися красою похапцем, бо сонечко починало сідати просто на наших очах. Подивіться, коли в цей день сідає сонце, щоб не повертатися по нічному лісу, у якому в сутінках можна і заблукати.
3. В’єтнамки і кросівки ліпше лишити дома:) Ми піднімалися на Говерлу на початку дуже теплого жовтня. Внизу було +19, нагорі - сніг і -5. Дорогою бачили трьох людей з підвернутими ногами, які ледве шкандибали до низу. Підйом складний і взуття потрібне правильне: високі водонепроникні черевики, які добре фіксують та тримають ногу. Я була у звичайних зимових замшевих черевиках. На щастя, ногу не підвернула, але ноги наскрізь промокли водою, а черевики - болотом.
4. Є дві стежки - “Зелена” - більш довга і полога і “Синя” - швидша, але стрімкіша. Ними рухатися легко, добре видно стежку і всі вказівники. Але не можна сходити зі стежок. Якщо ви заблукаєте - шукати вас буде важче. Також не варто “протоптувати” нові “нетоптані” місця - там ростуть унікальні рослини, які ваші черевики знищать.
5. Ліс, каміння, гори - це дивовижні місця, але підвищеної небезпеки. Це треба розуміти і не можна легковажити. Для першого сходження найкраще обрати літо, чи теплу осінь/весну. В день, коли не падає дощ і немає туману.

Світлана Блінова