Життя кожної людини – це дарована Богом подорож крізь час і простір, події та звершення, через втрати та надбання, через відчай та надію, радість і розчарування. Але що незмінно зростає – це набутий досвід, розумовий і духовний розвиток, реальні справи та творіння, які призначені для людського оточення та послідовників. Таку спадщину можна здобути лише зробивши тривалу подорож і пройшовши доленосні випробування. Образ “зачарованого мандрівника”, що сприймає життя як шлях від пригоди до пригоди, під Божим благословінням, став відомим, дякуючи однойменній повісті ліературного класика М.С. Лєскова (автора легендарного “Левши”) (Лесков, 2016). Людина, що пов’язана з природознавством, легко перейметься закладеною у цьому творі ідеєю злиття особистості з природним довкіллям та соціальним оточенням. Подібну соціо-природничу модель стосунків людини і природи ми також знаходимо у світогляді одного з стовпів української ідентичності – Григорія Савича Сковороди. Відтак назва нової книги професора Ф.Д. Гамора є
певним девізом вченого, який він обрав відпочатку своєї наукової кар’єри. Адже його наставниками з перших кроків у науці стали українські дослідники, імена яких входять у першу десятку природничників України. Вчений формував свої теоретичні та практичні позиції у тісній співпраці з таким корифеями української ботанічної науки, як професори В.І. Комендар та С.М. Стойко, частими гостями м. Рахова і Карпатського біосферного заповідника (КБЗ) були академіки К.М. Ситник (1926–2017), М.А. Голубець (1930–2016), Ю.Р. Шеляг-Сосонко (1933–2019). Продовжують активну співпрацю з професором Ф.Д. Гамором сучасні лідери української ботанічної науки – академік Я.П. Дідух та професор С.М. Зиман. Великий вплив на методологію професора Ф.Д. Гамора чинить тісна співпраця з охоронцями природи Німеччини, Польщі, Словаччини, Румунії, Швейцарії та експертами Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО й Ради Європи.