ЩОДО РОЛІ ПРЕЗИДЕНТІВ УКРАЇНИ У ЗБЕРЕЖЕННІ ПРИРОДНИХ ЦІННОСТЕЙ КАРПАТ ТА РОЗВИТКУ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОЇ СПРАВИ В УКРАЇНІ
РЕФЕРАТ
Для розв’язання сучасних проблем функціонування об’єктів природно-заповідного фонду України та шляхів їх відновлення й розвитку, привертається увага до деяких рішень та нарад, які проводились під головуванням Президентів України. Йдеться про те, що важливою історичною природоохоронною подією в незалежній Україні стало проведення першої наради під головуванням Президента України Віктора Ющенка в Шацькому національному природному парку (с. Гаївка Шацького району Волинської області, 9 липня 2009 р.) із питань розвитку природно-заповідної справи та визначення шляхів вирішення існуючих проблем. На цьому зібранні Президент України не тільки критично оцінив ситуацію у збереженні природно-заповідного фонду України, але й приділив особливу увагу проблемі розширення території Карпатського біосферного заповідника, як одного з найпотужніших в Україні та зініційовано прийняття Указу Президента щодо встановлення Дня працівника природно-заповідної справи. Привертається також увага і до надважливої наради, яка проведена 29 вересня 2017 року в Івано-Франківську, під головуванням Президента України Петра Порошенка, із питань реформування лісового господарства, вдосконалення державної екологічної політики та розвитку природно-заповідного фонду України, на якій глибоко
проаналізовано критичну ситуацію в лісокористуванні та збереженні навколишнього природного середовища, особливо в Карпатському регіоні. У цьому контексті пропонується ужити термінових заходів щодо забезпечення виконання чинного Указу Президента України “Про заходи щодо дальшого розвитку природно-
заповідної справи” (№ 838/2005 від 23 травня 2005 року), яким визнано “розвиток природно-заповідної справи на основі системного врахування природоохоронних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, а також міжнародних зобов’язань держави одним із найважливіших пріоритетів довгострокової державної політики України”, розробити та прийняти відповідну Державну програму, у якій визначити по роках, у розрізі найважливіших природоохоронних територій, обсяги фінансування та матеріально-технічного забезпечення установ природно-заповідного фонду тощо.