Озера
У високогір’ї Українських Карпат є чимало невеликих високогірних озер – реліктів давнього зледеніння. Всі вони розташовані високо у горах. Жителі гір називають їх "морськими очима", а пастухи, які випасають отари на полонинах Чорногори і Свидівця, розповідають легенди, що якщо кинути у воду камінь, чекай страшної грози чи загибелі худоби.
Сині очі Чорногори
Загалом на Чорногірському хребті є близько двадцяти озер, більшість з яких має давньольодовикове походження.
Найвідомішим "захмарним" озером Чорногори вважається Бребенескул. Це найвисокогірніша природна водойма України, яка розташована на висоті 1801 м над рівнем моря, з площею водного дзеркала понад 0,6 га та глибиною близько 3 м. Озеро Бребенескул розміщене між вершинами Бребенєскул і Гутин-Томнатик і має круті високі береги з кам'яними осипищами. З озера бере початок потік Бребенескул – ліва притока р. Говерли.
Бребенескул, як і решта озер Чорногірського масиву, страждає від надмірної туристичної уваги. Південний берег зручний для облаштування наметових таборів та кострищ, звідки сміття частково потрапляє у води озера, але здебільшого накопичується в пониззі річки Бребенескул.
Група надзвичайно мальовничих, хоча і невеликих озерець є в урочищі Озірне на південно-західному макросхилі гір Пожижевська, Данціж і Туркул.
Найбільші серед них – Верхнє і Нижнє Озірне. Нижнє Озірне (1513 м над рівнем моря) має площу понад 0,25 га та глибину до 3 м. Верхнє Озірне (1625 м над рівнем моря) – площею понад 0,20 га та глибиною до 0,5 м. Всі ці озера живляться атмосферними опадами та ґрунтовими водами.
Свидовецькі озера
На Свидовецькому хребті розташовані мальовничі і популярні серед туристів озера. На жаль, не всі з них увійшли до природно-заповідного фонду України та охороняються належним чином. Серед них Апшинецькі озера, Ворожеска та інші.
Озеро Герашаска (Догяска, Орать) – одне з найбільших льодовикових озер Українських Карпат. Розташоване в котлі-амфітеатрі біля гори Догяска на висоті 1577 м над рівнем моря. Північні береги порослі осокою. Наповнюється озеро дощовою водою. Температура води низька, навіть влітку не піднімається вище 15 °C. Тому рослинність і тваринний світ Догяски невеликі. Тут зустрічаються різні водорості, живуть мікроскопічні ракоподібні, п’явки та інші дрібні безхребетні, розмножуються альпійські та карпатські тритони.
CC BY-SA 4.0, Вікісховище
Біля підніжжя легендарної Близниці розкинулося озеро Івор (1597 м над рівнем моря). Площа його водного дзеркала тільки 0,1 га, але у глибокому льодовиковому карі під скелями Жандармами воно виглядає дуже мальовничим. Легенда розповідає, що водойма утворилася зі сліз дівчини, яка втратила своє кохання, тому ще одна відома назва озера – Дівочі Сльози. Глибина озера близько 1,2 м.
Неподалік Близниць розташоване ще одне невелике високогірне озеро – Драгобратське (1382 м). Площа його водного дзеркала 0,12 га, і глибина до 1,8 м.
Однією з проблем збереження високогірних озер є заростання берегів прибережно-водними рослинними угрупуваннями. Це характерно і для Івора та Драгобратського озера.
Озера Мармароських Альп
У Мармароському масиві заповідника у межах висот 900-1937 м над рівнем моря розташована група невеликих, але дуже цікавих високогірних озер. Три найбільші з них – Буковець, Поп Іван і Гропшора. Поруч у лісовому і субальпійському поясах на полонинах Струмки, Явірник, Лисичий, Берлибашка, Лечин і Квасний розміщені кілька менших озер площею до 0,01 га.
Високогірні озера Чорногірського, Свидовецького та Мармароського масивів Карпатського біосферного заповідника є частиною водно-болотних угідь Українських Карпат. Вони охороняються на національному рівні і сформували основу трьох високогірних водно-болотних угідь: Озірний-Бребенєскул (Чорногірське), Свидовецьке високогірне і Мармароське високогірне, які заслуговують стати частиною міжнародної мережі об’єктів, що охороняються Рамсарською конвенцією.
Високогірні болота
Досить поширені у високогір’ї торфовиська і верхові болота, які переважно з'явилися після заростання озер і озерець. Вони мають величезне значення для збереження рослинного та тваринного різноманіття Українських Карпат.
Загрози збереженню озер
Основними загрозами для "очей Карпат" є такі, що пов’язані з діяльністю людини. Насамперед це масовий неорганізований туризм та його вірні супутники – засмічення побутовими відходами, будівництво туристичних баз і доріг, неконтрольований джипінг та інше. Вирубка старовікових лісів на всій площі водозбірних басейнів також має негативний вплив на збереження прісних водойм, особливо тих, що розташовані в лісовому поясі.
Природними чинниками, які призводять до зменшення площі водного дзеркала, є замулення внаслідок природних ерозійних процесів, заростання прибережною рослинністю.
Високогірні озера – унікальна спадщина льодовикової епохи, яку потрібно зберегти для майбутніх поколінь.
На території Карпатського біосферного заповідника ми оберігаємо багато озер, озерець, болотних озерець, оліготрофних осоково-сфагнових боліт, заболочених торфовищ, драговин, заводів, перезволожених лук, заплавних лук тощо.
Ці водно-болотні угіддя відіграють надзвичайно важливу роль у живленні гірських річок і потоків. Вони в собі тримають вологу під час злив та танення снігу і формують річку Тиса. У народі такі озера називають "Морські очі".
