Белей л.м., Куців л.П. основні лісівничо-таксаційні показники старовікових лісів Чорногірського масиву Карпатського національного природного парку на землях у постійному користуванні. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2019. – №1 (4). – с. 45–49. Наведено дані про поширення, типологічну структуру та загальну лісівничо-таксаційну харак-теристику старовікових (віком більше 150 років) лісів у межах чорногірського геоморфоло-гічного масиву Карпатського національного природного парку. Детально описано 7 формацій старовікових лісів: буково-ялицеві з домішкою смереки, буково-ялицево-смерекові, ялицево-смерекові, чисті смерекові, смерекові з домішкою сосни кедрової європейської, гірсько-сосно-ве криволісся та яворовий лісостан з домішкою горобини звичайної.

Завантажити статтю


Гамор Ф.Д. Деякі питання збереження української частини природного об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО "Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи" та сталого розвитку прилеглих до нього територій. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат. – 2019. – №1 (4). – с. 85–89. Розглядаються передумови прийняття актів Президента та Уряду України із питань збереження та розвитку регіону розташування української частини природного об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНесКо "Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів європи" та основні положення плану заходів затвердженого розпорядженням Кабінету міністрів України від 21 листопада 2018 р., № 892-р про "Деякі питання збереження української частини природного об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНесКо "Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів європи" та сталого розвитку прилеглих до нього територій". Привертається особлива увага до проблем забезпечення виконання передбачених заходів та механізмів їх фінансування.

Завантажити статтю


Глеб р.Ю., Бласер с., Гринчук є.р., Чумак Широколужанського букового пралісу Карпатського біосферного заповідника та Інституту– №1 (4). – с. 50–62. Дослідження грибів проводилися в буковому в рамках проекту "CBR WSl-Ukrainian-Swiss зі швейцарським федеральним інститутом (WSl). У результаті проведених досліджень широколужанського масиву Карпатського ксилотрофних грибів. З них 130 видів виявилися даного масиву. За систематичною належністю класів, 20 порядків, 62 родин та 146 родів.

Завантажити статтю


Гуштан Г.Г., Гуштан К.В. Панцирні кліщі (Acari: Oribatida) ксерофітних та петрофітних лук Карпатського біосферного заповідника (ботанічні заказники "Чорна гора" та "Юлівська гора"). – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2019. – №1 (4). – с. 63–66. У статті вказаний видовий склад панцирних кліщів лучних біотопів двох ботанічних заказників Карпатського біосферного заповідника "Юлівська гора" та "Чорна гора". Загалом для дослідженої територій встановлено 27 видів орібатид. Для першого з них – 18 видів, а для другого – 13. Загалом для території Карпатського біосферного заповідника було відомо 170 видів панцирних кліщів (меламуд, 2009). В результаті нашої роботи для дослідженої території вперше зареєстровано 11 нових видів. отже, на підставі літературних даних та власних досліджень, всього для Карпатського біосферного заповідника зареєстровано 181 вид панцирних кліщів.

Завантажити статтю


Коржик В.П. Травертини Українських Карпат. Буковинський сектор. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2019. – № 1(4). – с 40–44. Травертини – специфічні карбонатні породи осадового типу карстового генезису. що утворюються в місцях виходу перенасичених гідрокарбонатами підземних вод, у місцях різкого збурення водної течії, особливо на водоспадах. Вони є чутливими індикаторами стану і еволюції природного середовища. Поряд з ареалами іншх карбонатних порід вони формують унікальні травертинові біотопи і збагачують біотичне різноманіття завдяки концентруванню кальцефітних видів рослин, більшість з яких занесена до Червоної книги України. За результатами попередніх обстежень травертини виявились доволі поширеними у регіоні, а тому вимагають прискіпливого вивчення спеціалістами. розглянуті основні чинники формування травертинів: геоматичні, гідрохімічні, геоморфологічні, кліматичні, біотичні, а також їх осередки на території Буковинських Карпат. Аналогічні результати можуть бути отримані на решті території Українських Карпат, тому необхідні широкомасштабні спеціалізовані дослідження комплексними групами географів та ботаніків.

Завантажити статтю


Піпаш л.І., Папарига П.с., Андрійчук Н.Ф., Веклюк А.В. Моніторинг гідрохімічного стану водотоків Угольсько-Широколужанського масиву КБЗ. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат. – 2019. – №1 (4). – с. 71–78. У статті наведено результати динаміки основних гідрохімічних показників у водах річок лужанка, Велика Уголька і мала Уголька у межах території Карпатського біосферного заповідника. Проведено оцінку сольового складу поверхневих вод, яка є складовою системи екологічної класифікації якості поверхневих вод суші та естуаріїв України. Проведено визначення мінералізації вод, визначення класу, групи і типу вод за іонним складом (співвідношенням основних іонів), оцінку якості прісних вод за вмістом компонентів сольового складу. Встановлено, що води річок Угольсько-широколужанського заповідного масиву згідно системи екологічної класифікації якості поверхневих вод суші та естуаріїв України відносяться до чистих і можуть слугувати еталоном при проведенні хіманалізу водотоків на антропогенно-порушених територіях. Незначне коливання показника рН та деяких показників макрокомпонентного складу води у досліджуваних водотоках спостерігається тільки в період весняного сніготанення, або після довготривалих зливових дощів. якщо проаналізувати дослідження мікро- та макрокомпонентного складу снігового покриву найвищих гірських вершин Угольсько-широколужанського масиву КБЗ, які були проведені авторами раніше (Жовинський зі співавт., 2011, Папарига зі співавт., 2013) то можна припустити, що ці незначні коливання гідрохімічних показників спричинені транскордонними переносами забруднюючих речовин із сусідніх промислово-розвинених регіонів. Тобто, забруднюючі компоненти можуть переноситися повітряними течіями і потрапляти на досліджувані території разом із атмосферними опадами.

Завантажити статтю


Скробала В.м. Багатовимірна типологія ялинових лісів Українських Карпат. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2019. – № 1(4). – с 34–39. Аналіз місцезростань ялинових лісів Українських Карпат здійснювали на основі фітоіндикаційної оцінки екологічних умов сімдесяти п’яти угруповань за шістьма параметрами: освітленість, термічний режим, континентальність, вологість ґрунту, кислотність ґрунту, вміст азоту. Порівняльну оцінку місцезростань здійснювали методами одновимірного статистичного аналізу, пошуку логічних закономірностей на основі алгоритму CARt і канонічного дискримінантного аналізу. Конструювання узагальненої типологічної схеми лісової рослинності на основі флористичної класифікації здійснювали шляхом графічної візуалізації результатів канонічного дискримінантного аналізу. Для інтерпретації осей ординації визначали кореляцію координат угруповань з їх екологічними параметрами за екологічними шкалами Г. елленберга.Встановлено, що поширення ялинових лісів у межах природного ареалу Українських Карпат, окрім кліматичних показників, великою мірою визначається едафічними факторами. серед них першочергову роль відіграють показники кислотності ґрунту та вмісту азоту. основна закономірність екологічної диференціації місцезростань смереки в Українських Карпатах полягає у такій структурі взаємозв’язків між екологічними параметрами: із збільшенням висоти над рівнем моря зменшуються температура і вміст азоту в ґрунті, зростають кислотність грунту, освітленість у ценозі та континентальність. У спрощеному вигляді типологічну схему ялинових лісів можна представити у вигляді трикутника, у центрі якого розташована асоціація abieti-Piceetum montanum, а в кутах luzulo luzuloidis-Piceetum, Chrysanthemo rotundifolii-Piceetum і Cembro-Piceetum. У тривимірному просторі типологічна схема має вигляд трикутної піраміди, вершиною якої є асоціація adenostylo alliariae-Piceetum.

Завантажити статтю


Cтойко с.м. Завдання Карпатського біосферного заповідника та національного природного парку Гуцульщина в збереженні етнокультурної спадщини – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України.–2019. – №1 (4).– с. 90–95. Упродовж останніх двох століть на теренах Українських Карпат відбулася денатуралізація природних ландшафтів, яка призвела до збіднення біологічної та екосистемної різноманітності й позначилася також на збідненні етнокультурної спадщини в гірських населених пунктах. Такою оригінальною спадщиною відзначається гуцульська ендемічна етнографічна популяція. Для її збереження обґрунтована концепція створення етногенетичних заповідників та з’ясовані етнічні критерії їх створення у типових гуцульських селах. Натеренах Карпатського біосферного заповідника пропонується створити Рахівсько-Ясіньський етнокультурний заповідник, а в природному національному парку Гуцульщина – Косівсько-Космачський. Визначені їхні пріоритетні завдання збереження етнокультурної спадщини та економічні завдання щодо розвитку характерного для Гуцульського краю гірського тваринництва, садівництва, бджільництва.

Завантажити статтю


Волощук м.І., Антосяк Т.м., Козурак А.В. Сучасний стан рідкісних рослин та грибів Карпатського біосферного заповідника. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАНУ. – 2019. – №1 (4). – с. 4–18. У статті представлено узагальнені дані про перелік рідкісних видів рослин на території КБЗ, що включені до національних і міжнародних червоних списків. За результатами багаторічних досліджень та проведеної інвентаризації флори протягом 2015-2018 рр., у межах заповідних масивів охороняється 211 рідкісних видів рослин і грибів, з яких 205 занесені до Червоної книги України, 10 видів – до Бернської конвенції і 34 види – до Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення "CItES". Також подається інформація про знахідки рідкісних видів рослин і грибів у заповідних масивах та прилеглих до заповідника територіях, які не взяті до уваги при формуванні видання Червоної книги України (2009). За природоохоронним статусом види розподілені до таких категорій: рідкісні – 87 видів, вразливі – 66, зникаючі – 32, неоцінені – 19 і зниклі у природі – 1. Відмічено 13 видів рослин, поширення яких на території заповідника подано за даними літературних джерел і потребують додаткових досліджень їх місць зростання: agrostis rupestris All., Botrychium matricariifolium (A. Braun ex Döll) W.D.J. Koch., Carex bicolor All., Carex fuliginosa Schkuhr, Carex lachenalii Schkuhr, Carex rupestris All., Carex umbrosa Host, Chamaecytisus podolicus (Blocki) Klask., Eleocharis carniolica W.D.J. Koch, Erigeron alpinus l., Herminium monorchis (l.) R. Br, orchis signifera vest., Viola alba Besser. Проводиться моніторинг за багатьма червонокнижними видами, який включає вивчення ценотичної структури, біоморфологічних особливостей, розмноження, динамічних тенденцій та інше. На основі багаторічних досліджень за рослинним покривом розробляються практичні рекомендації та плани дій щодо збереження рідкісних видів флори. Вивчення популяцій рідкісних видів, знаходження нових місцезростань, аналіз даних, моніторингові спостереження повинні бути основою при формуванні кожного із наступних видань Червоної книги України.

Завантажити статтю