Бочкор Г.м. Проблеми розвитку та збереження рекреаційного потенціалу Рахівського району в зоні діяльності Карпатського біосферного заповідника. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2020. – №1 (5). – с. 103–107. Проведено аналіз інституційної спроможності місцевих рад, райдержадміністрації та постійних лісокористувачів щодо управління процесом збереження та освоєння рекреаційного потенціалу рахівського району. розкрито роль постійних лісокористувачів у функціонуванні та розвитку інфраструктурних рекреаційних об'єктів.
Белей л.м., Куців л.П., марчук І.В. Мішані букові ліси в заповідній зоні Горганського масиву Карпатського національного природного парку: поширення та основні лісівничо-таксаційні характеристики. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАНУ. – 2020. – №1 (5). – с. 24–31. Наведено дані про заповідні мішані букові ліси, які на території Карпатського національного природного парку зосереджені в північній частині у межах Горганського геоморфологічного масиву. Горганський масив, у межах досліджуваної частини заповідних мішаних букових лісів, входить до складу найбільшої середньої гірської частини Зовнішніх східних Карпат та охоплює басейн верхнього Пруту з найбільшими правими притоками (р. Боярський) та лівими (р. Кам'янка, стр. Чорногірчик, р. Жонка, р. явірник). Загальна площа їх складає 306,1 га з загальним об'ємом 115,71 тис. м3 деревини на корені. Зокрема на лівому березі р. Прут (територія яремчанського природоохоронного науково-дослідного відділення) знаходиться 152,6 га з загальним об'ємом 68,07 тис. м3 деревини на корені. Вони являють собою дрібні та середні за розмірами п'ять масивів. Найбільший (86,1 га) знаходиться у межиріччі лівого берега р. явірник та р. Багрівець На правому березі р. Прут (територія ямнянського природоохоронного науково-дослідного відділення) знаходиться 153,5 га з загальним об'ємом 47,64 тис. м3 деревини на корені. Вони являють собою два великих масиви площею 83,9 га та 69,6 га, що охоплюють нижні та середні переважно північно-західні схили г. маковиця (984,5 м н.р.м.).
Довганич я.о. Живлення вовка (Canis lupus) у Карпатському біосферному заповіднику. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2020. – №1 (5). – с. 39–42. У статті на основі польових спостережень зроблено ряд висновків щодо особливостей живлення вовка в природних екосистемах Карпатського біосферного заповідника. Проаналізовано 78 спостережень за період 2011-2019 рр., які були проведені на території різних природоохоронних відділень заповідника у різних типах екосистем. У поживі вовка були відмічені олень, козуля, кабан, вівці, собаки, велика рогата худоба і мишоподібні гризуни. Проаналізовано залежність чисельності вовка від чисельності потенційних жертв, віковий склад жертв, частка успішних полювань вовків від загальної кількості їх полювань, визначено ступінь важливості для вовка різних видів поживи. Дано ряд рекомендацій щодо менеджменту популяції вовка з врахуванням особливостей його живлення.
Гамор Ф.Д. Про деякі аспекти виникнення катастрофічних стихійних природних явищ у Карпатському регіоні. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2020. – №1 (5). – с. 89–93. Аналізуються деякі аспекти виникнення катастрофічних природних явищ у Карпатському регіоні. Привертається увага до того факту, що гори є однією з найбільш екологічно вразливих територій. Вони завжди були і залишаються місцем виникнення різноманітних катастрофічних стихійних явищ, наслідком яких є величезні людські й матеріальні втрати. Наголошено, що без сумніву основними причинами катастрофічних явищ у горах є природні катаклізми, які останнім часом активізуються під впливом глобальних кліматичних змін та процесів, які проходять у земній корі та в навколоземному просторі. Але, у багатьох випадках при аналізах цих процесів та під час прийняття управлінських рішень, недооцінюється роль антропогених факторів, зумовлених наслідками людської діяльності
Кабаль м.В., Глеб р.Ю., сухарюк Д.Д., Полянчук І.й., Волощук м.І. Експеримент з переформування монокультур ялини у Чорногірському відділенні Карпатського біосферного заповідника. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2020. – №1 (5). – с. 16–23. Переформування монокультур ялини і створення змішаних деревостанів із складною багатоярусною структурою є ефективним способом адаптації лісів до кліматичних змін та попередження значних за площею розладів у деревостанах. Для дослідження особливостей відтворення буково-ялицево-ялинових лісів шляхом переформування монокультур ялини на території Чорногірського відділення КБЗ у 2005-2006 роках закладено дослідний науковий полігон. Він складається з 12 постійних дослідних ділянок, площею по 1 га кожна. На 9-ти ділянках протягом 2007-2009 років проводились рубки різної інтенсивності, а три контрольні площі – залишені без втручання. результати експерименту показали, що видовий склад насадження після проведення рубок переформування покращився (наблизився до цільового), однак надмірне зрідження деревостану призводить до різкого зменшення запасу і стійкості ростучого деревостану. Великі розміри вікон у деревостані (понад 0,1 га) і надмірна кількість сонячного світла призводить до пригнічення молодих дерев тіньовитривалих видів та заростання ділянок ожиною і малиною, що утруднює появу підросту лісоутворюючих порід. оптимальною є незначна інтенсивність втручання (до 20% загального запасу) та створення невеликих прогалин у наметі лісу.
Карабінюк м.м., марканич я.В. Динамічність кліматичних умов та сучасні тенденції їхніх змін у північно-східному секторі ландшафту Чорногора (Українські Карпати). – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2020. – №1 (5). – с. 58–70. Представлені результати аналізу сучасних тенденцій змін клімату у північно-східному секторі ландшафту Чорногора, який ґрунтувався на вивченні метеорологічних даних найвищої в Україні сніголавинної станції "Пожижевська" Івано-Франківського центру з гідрометеорології Державної служби з надзвичайних ситуацій України, яка розміщена у верхів'ї басейну річки Прут.
Коржик В.П. Спелеокарстове районування Закарпатської області. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2020. – №1 (5). – с. 79–88. Публікація присвячена одній з важливих теоретичних проблем спелеокарстознавства. На підставі досліджень і отриманого фактологічного матеріалу автор вперше здійснює районуванню території Закарпатської області. В її межах виділяються 2 спелеокарстові (сК) області, в яких виділяються 4 сК провінції, 7 сК округів, 15 сК районів. Нижчі таксономічні щаблі утворюють сК ділянки, сК підділянки та конкретні сК локалітети. В регіоні виявлено і досліджено 47 печер різних літолого-генетичних типів загальною довжиною 4338 м та максимальною глибиною 63 м. Відзначається достатньо широкий, ніж вважалось раніш, розвиток карсту. ставляться завдання по інтенсифікації спелеокарстових досліджень.
Москалюк Б.І., мелеш є.А. Збереження популяцій Erythronium dens-canis in situ та ex situ на території Карпатського біосферного заповідника. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2020. – №1 (5). – с. 4–15. Проведено аналіз локальних популяцій Erythronium dens-canis у межах Угольського ПНДВ (с. Велика Уголька, Тячівський р-н, Закарпатська обл.) та рахів-Берлибаського ПНДВ (м. рахів, рахівський р-н, Закарпатська обл.) Карпатського біосферного заповідника. Наведено результати вивчення сучасного стану популяцій. описано місцезнаходження, досліджено щільність та вікову структуру популяцій.
Піпаш л.І., Папарига П.с., Андрійчук Н.Ф., Веклюк А.В. Динаміка гідрохімічного складу атмосферних опадів у Карпатському біосферному заповіднику. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2020. – №1 (5). – с. 71–78. За результатами проведених досліджень зафіксовано мінімальні, максимальні, середньорічні і середньосезонні значення рН у атмосферних опадах території рахів-Берлибаського природоохоронного науково-дослідного відділення (ПНДВ) Карпатського біосферного заповідника (КБЗ) упродовж 2015-2019 років та проаналізовано динаміку вмісту головних іонів сольового складу. Досліджувана територія є заповідною і характеризується незначним техногенним навантаженням, оскільки усі великі промислові підприємства зупинили свою діяльність ще у середині дев'яностих років минулого століття і небезпечні аерозолі-полютанти у атмосфері над нею практично не мають здатності утворюватись. Підвищені концентрації деяких компонентів хімічного складу атмосферних опадів є не аборигенного походження, тобто більшість з них привносять переважні на цій території південно-західні (близько 35%) та північно-східні (близько 30%) повітряні маси. Водночас, згідно аналізу довготривалих середньорічних даних досліджень, спостерігається чітка тенденція до зниження водневого показника. отже, на думку авторів, головний внесок у забруднення атмосферних опадів досліджуваної території забезпечують промислові підприємства сусідніх, промислово-розвинутих регіонів. З'ясовано, що проблеми транскордонних переносів забруднюючих речовин атмосферними течіями мають місце навіть на заповідних територіях, розташованих на значних відстанях від промислово розвинутих регіонів.
Волощук м.І., Антосяк Т.м., Козурак А.В., Глеб р.Ю. Поширення та созологічна оцінка біотопів на принципах EUNIS у межах території Карпатського біосферного заповідника. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2020. – №1 (5). – с. 43–57. На основі проведених власних досліджень та аналізу літературних джерел подано перелік біотопів за класифікацію EUNIS, що поширені на території КБЗ. обліковано 74 біотопи, серед яких 10 – водного типу (с), 5 – болотного (D), 17 – трав'яного (е), 7 – чагарникового (F), 18 – лісового (g), 11 – скельного (Н) та 5 – комплексного (Х). 45 біотопів внесено до резолюції 4 Бернської конвенції. Найбільші площі території КБЗ займають лісові біотопи з домінуванням Fagus sylvatica та Picea abies. охороняються заплавні і галерейні ліси з Alnus incana, Betula pendula, Salix caprea та ін. обмежене поширення мають біотопи термофільних паннонсько-балканських листопадних лісів та ін. серед болотних біотопів спорадично поширені верхові оліготрофні болота, низинні болота, джерел м'якої води, перехідні болота і плави, високотравні болота, тощо. серед типу біотопів із домінуванням трав, мохоподібних і лишайників найбільш поширеними є рівнинні та гірські сінокісні луки, альпійські і субальпійські луки-полонини, вологі високотравні та папоротеві узлісся. У високогірних масивах поширеними є біотопи з домінуванням чагарників, зокрема вічнозелені альпійські, субальпійські пустища і чагарники. охороняються біотопи скельних оселищ без рослинності або з розрідженою рослинністю. Також представлено біотопи, сформовані господарською діяльністю людини. Для кожного типу біотопу подано характеристику рослинності цієї території. Проведено оцінку стійкості та ризиків втрат різних типів біотопів, розглянуто їх природоохоронну значущість.
Завада м.м., шульга о.о. Особливості заходів із поліпшення санітарного стану лісів природно-заповідного фонду за нинішніх умов. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2020. – №1 (5). – с. 32–38. Ступінь розмноження короїдів у даній місцевості залежить від кількості досить підготовлених до заселення ними дерев, а вже потім від стану погоди. Із цих чинників впливові з боку господаря піддаються лише перші. Заселення стовбуровими шкідниками верхівкового комплексу ще живих сосен та ялин продовжується 2-3 роки. регулювання їхньої чисельності в хвойних лісах здійснюється своєчасною вибіркою свіжозаселених дерев, утилізацією порубкових решток протягом всього вегетаційного періоду.