Довганич Я.О. Рись (Lynx lynx L.) у зоні діяльності Карпатського біосферного заповідника. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2017. – № 1. – С. 66–76. У статті на основі літературних даних і польових спостережень здійснено аналіз стану популяції рисі в зоні діяльності Карпатського біосферного заповідника, оцінено існуючі для неї загрози, проаналізовано значення різних біотопів для рисі у різні пори року, дано рекомендації щодо поліпшення збереження цього виду в Українських Карпатах. Рись як високорівневий хижак має природно низьку щільність популяції (0,03-0,35 особини на 1000 га). У Карпатському регіоні в цілому поголів’я рисі невисоке, але доволі стабільне. Цю стабільність відображає і стан частини популяції рисі, яка перебуває на території Карпатського біосферного заповідника. За останні 10 років чисельність рисі на території заповідника зросла завдяки приєднанню нових територій (у складі заповідника з’явилися два нові відділення – Рахів-Берлибаське та Петрос-Говерлянське) та завдяки зростанню чисельності її потенційних жертв – оленя, козулі і зайця-русака. На основі спостережень, проведених на території Карпатського біосферного заповідника, здійснена спроба встановити ступінь привабливості різних біотопів для рисі. Встановлено, що в усі сезони року найпривабливішими для рисі є хвойні ліси. На другому місці за значенням ідуть відкриті біотопи і змішані ліси, хоча в середньому за рік відкриті біотопи переважають. Листяні ліси в усі сезони мають найменшу привабливість для рисі, хоча їх частка у площі Карпатського біосферного заповідника найбільша. Аналіз лісових біотопів рисі за віком показав, що вона надає перевагу пристигаючим і стиглим лісам перед молодняками і старими лісами. Найменш привабливими для рисі є молодняки. Аналіз лісових біотопів рисі за повнотою показав, що найпривабливішими для рисі є середньоповнотні ліси, на другому місці – густі ліси, а рідкі ліси є найменш привабливими. Аналіз динаміки чисельності, кормової бази рисі та природного приросту її популяції показує, що в регіоні, який репрезентує Карпатський біосферний заповідник, браконьєрство залишається серйозною загрозою для рисі. Тому організація ефективних заходів боротьби з браконьєрством допоможе поліпшити збереження не тільки рисі, але й багатьох інших тварин, які також потерпають від цього ганебного явища.
Геряк Ю.М., Коваль Н.П., Канарський Ю.В., Биркович В.І. Сучасний стан вивчення макролускокрилих (Insecta: Macrolepidoptera) Ужанського НПП. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2017. – № 1. – С. 47–59. На підставі матеріалів оригінальних досліджень за період 2011–2016 рр. та опрацювання всіх відомих літературних джерел, що містять інформацію щодо поширення лускокрилих на території Ужанського НПП, наведено дані про таксономічне різноманіття Macrolepidoptera фауни парку. За станом на початок 2017 р. таксономічний список макролускокрилих УНПП налічував 783 види, що належать до 22 родин і 9 надродин. Найбільшим видовим різноманіттям відзначаються надродини Noctuoidea Latreille, 1809 i Geometroidea Leach, 1815, котрі разом становлять понад 3/4 усіх видів Macrolepidoptera УНПП. Серед родин найбагатше представлені Noctuidae Latreille, 1809 і Geometridae Leach, 1815, які разом охоплюють 63% загального видового різноманіття Macrolepidoptera парку. Решта родин відносно малочисельні, їхні частки у видовому складі становлять від 0,1 до 8,6%. Серед лускокрилих, виявлених в УНПП, є 38 рідкісних і зникаючих видів, котрі потребують охорони. З них 19 занесено до Червоної книги України (2009), 35 – до Червоної книги Українських Карпат (2011), 6 – до Червоного списку МСОП, 7 – до Додатку ІІ Бернської конвенції і 6 до Резолюції № 6 Бернської конвенції. Разом із цим, з огляду на значну площу та високу біотопну гетерогенність території парку, стан вивченості лепідоптерофауни тут поки що не можна вважати достатньо повним, особливо зважаючи на обмежений набір напівстаціонарних дослідних пунктів, котрі охоплювали далеко не всі типи біотопів парку. Тому необхідне продовження досліджень, які будуть розширювати уявлення про різноманітність лускокрилих, особливості їх поширення та аутекології, що актуально в контексті вивчення біорізноманіття як УНПП зокрема, так і Міжнародного біосферного резервату «Східні Карпати» загалом.
Годованець Б.Й., Борик О.В. До фенології зозулі (Cuculus canorus) на території Карпатського біосферного заповідника. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат. – 2017. – Том №1. – С. 60–65. Зозуля належить до звичайних видів птахів Українських Карпат. Не зважаючи на поширеність виду, фенологія міграцій зозулі в регіоні вивчена недостатньо. Літературні дані по термінах прильоту та відльоту виду в Українських Карпатах майже відсутні. Фенологія зозулі вивчалась нами на території Карпатського біосферного заповідника та в деяких населених пунктах, що знаходяться в зоні його діяльності. Матеріал зібраний за період 1983–2017 рр. (35 років) в 24 пунктах спостережень. Початок голосової активності зозулі в зоні діяльності заповідника відмічається в третій декаді березня – першій половині квітня і залежить від термінів приходу весни. Середня дата першого кування в гірській частині припадає на 6 квітня. Саме раннє кування виду було датовано 23.03.2014 р., самий пізній початок голосової активності – 15.04.1995 р. Початок кування зозулі запізнюється із збільшенням висот над рівнем моря. На висоті 1200 м н.р.м. середня дата початку голосової активності зозулі – 2 травня, а вище 1500 м н.р.м. – 8 травня. В районі діяльності заповідника весняна міграція виду проходить з південного-заходу на північний-схід. В останні роки спостерігається тенденція до більш раннього початку голосової активності зозулі. Закінчення голосової активності зозулі показує кінець періоду розмноження виду. Для території заповідника середнє значення цього показника датоване 6 липня.
Грицина М.Р., Біляк М.В., Любинець І.П. Оцінка атрактивності рекреаційних ресурсів Яворівського НПП. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2017. – № 1. – С. 84–90. На основі проведеної бальної психолого-естетичної оцінки факторів атрактивності Яворівського національного природного парку (НПП) було встановлено, що найбільшу привабливість мають природні, історико-культурні та архітектурні пам’ятки. Добре розвинена можливість для відпочинку у спеціально обладнаних зонах стаціонарної рекреації та можливість для розвитку і підвищення освітнього рівня в культурно-освітньому центрі та на екологічних стежках. Покращення вимагає торговельне обслуговування, інфраструктура, харчування, розміщення рекреантів на підконтрольній території та розширення можливостей для занять спортом. Коефіцієнт пізнавальної цінності факторів атрактивності становить 0,77 і говорить про високу атрактивність природно-соціальних територіальних ресурсів Яворівського НПП.
Калашнікова Л.В., Галкін С.І. Представленість раритетних видів природної флори Карпатського регіону у колекції дендропарку «Олександрія» НАН України. – Природа Карпат НАН України. – 2017. № 1. – С. 10–16. У статті наведено інформацію про результати інвентаризаційних досліджень 76 раритетних видів рослин, які поширені у Карпатському регіоні і входять до складу раритетної компоненти флори дендропарку «Олександрія». В хронологічному порядку наведено рік інтродукції раритетних видів до дендропарку. Найстарішими з них є Picea abies (L.) H. Karst., Larix polonica Racib., Larix decidua Mill., які були введені до ландшафтних композицій парку ще в перший етап інтродукції (1790–1850 рр.). Другий етап розпочався у 1930 р. і тривав до 1975 р., тоді до колекції були залучені: Tilia platyphyllos Scop., Taxus baccata L., Abies alba Mill., Juniperus sabina L., Sorbus torminalis (L.) Crantz, Syringa josikaea Jacq., Tilia tomentosa Moench., Staphylea pinnata L. Із 2000 р. триває сучасний етап, колекція поповнилася ще 40 інтродукованими видами. За результатами флористичного аналізу видового складу раритетні види Карпатського регіону належать до 4 відділів та 39 родин, провідними з яких є Ranunculaceae (12 видів), Pinaceae (7 видів), Fabaceae (5 видів). За результатами созологічного аналізу, 29 видів (38%) включені до Міжнародного червоного списку (The IUCN Red list of Threatened Plants, 2016), Європейським червоним списком European Red list of vascular plants, 2011) охороняється 15 видів (19,7%), з них 8 видів водночас належать до обох списків. Найбільша частка видів – 45 (59%) охороняється Червоною книгою України (Червона книга України, 2009), з них ендеміків 6 і реліктів – 14 видів. Ще 15 видів включені до списку регіонально рідкісних видів Київської області (2012), ареал поширення яких охоплює Лісостеп і Карпатський регіон. Наведено кліматичні умови Карпатського регіону та регіону досліджень (Правобережний Лісостеп). З’ясовано роль раритетних видів у ландшафтних композиціях дендропарку.
Козурак А.В., Антосяк Т.М., Волощук М.І. Регіонально рідкісні види рослин та оселища Карпатського біосферного заповідника. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2017. – № 1. – С. 17–27. У статті представлений список регіонально рідкісних видів рослин та оселищ на території Карпатського біосферного заповідника та поширення їх у заповідних масивах. Загалом охороні підлягає 134 види судинних рослин та 29 оселищ. Переважна більшість їх трапляється у високогір’ї, зокрема у Свидовецькому, Чорногірському та Угольсько-Широколужанському масивах, а найменше – у передгірній зоні – Чорній та Юліївських горах. Додаткових досліджень потребують регіонально рідкісні види, які за літературними джерелами зростають на території КБЗ, але наразі ця інформація не підтверджена гербарними зборами заповідника. Хоча ми володіємо величезною базою багаторічних геоботанічних досліджень, до сьогоднішнього дня ще не розроблений навіть наближений варіант каталогу природних оселищ. Для остаточного варіанту, насамперед, необхідно провести додаткові маршрутні дослідження заповідних територій та зробити описи оселищ, які є у Переліку.
Нірода Т.М. Макроміцети НПП «Синевир» та їх біологічне значення. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2017. – № 1. – С. 42–46. За результатами власних досліджень за період 2013–2016 рр. зроблено систематичний список грибів-макроміцетів у кількості 201 видів. Найбільш різноманітною та багатою у видовому відношенні є родина Agaricaceae, яка представлена 98 видами з 20 родин і 44 родів. Подано відомості про знахідки Червонокнижних видів грибів-макроміцетів на території НПП «Синевир».
Папарига П.С., Піпаш Л.І., Маляр В.В., Веклюк А.В. Гідрохімічний стан водотоків верхнього басейну Тиси в межах території Карпатського біосферного заповідника. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2017. – №1. – С. 77–83. У статті наведено результати аналізу гідрохімічного стану води у водотоках верхнього басейну Тиси в межах території Карпатського біосферного заповідника – п. Білий, р. Говерла, р. Богдан, п. Квасний (ур. Головач) р. Біла Тиса, р. Чорна Тиса, р. Тиса. Проведено екологічну оцінку якості поверхневих вод за екологічною класифікацією. Встановлено, що води п. Білий відносяться до дуже чистих, в той же час води р. Тиса – до слабко забруднених. Проведено моніторингові дослідження (2002–2015 рр.) щодо динаміки показників загальної мінералізації і показників рН води потоку Білий та річки Тиса. Встановлено, що мінералізація води потоку Білого у 5 разів менше, ніж у річці Тиса (34 та 185 мг/дм3 відповідно). За результатами досліджень 1991 року проаналізовано вміст важких металів в ріках Чорна Тиса, Біла Тиса, Тиса, Шопурка. Визначено, що ріка Тиса була найбільш забрудненою внаслідок роботи промислових підприємств. Наголошено, що покращенню гідрохімічного стану досліджуваних водотоків за останні три десятиріччя посприяв факт передачі значної території водозбірного басейну досліджуваних об’єктів у підпорядкування Карпатського біосферного заповідника.
Волощук М.І., Глеб Р.Ю., Кабаль М.В., Сухарюк Д.Д. Раритетні рослинні угруповання, що охороняються на території Карпатського біосферного заповідника. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАНУ. – 2017. – №1. – С. 28–36. Наведено дані щодо поширення 38 раритетних рослинних угруповань на території Карпатського біосферного заповідника (КБЗ), які занесені до Зеленої книги України (2009). Залежно від стану і ступеня загрози – 26 угруповань мають статус «рідкісні». Уточнено поширення угруповань у межах масивів КБЗ: Кузійський, Свидовецький, Чорногірський, Мармароський, Угольсько-ироколужанський, Долина нарцисів, Чорна гора і Юлівська гора. Переважають лісові угруповання, дещо менші площі займають чагарникові, лучні і болотні фітоценози. Більшість наведених у роботі рідкісних фітоценозів трапляється на території КБЗ поодиноко і потребують особливої охорони. Запропоновано розглянути можливість внесення деяких рідкісних рослинних угруповань, зокрема: букових лісів (Fagetа sylvaticae) з домінуванням у травостої Leucojum vernum L., Adenostylles alliaria (Gouan) A.Kern., яворових лісів (Acereta pseudoplatani) з домінуванням у травостої Mercurialis perennis L., болотні угруповання Eryophoreto (vaginati)–Sphagneta до наступних видань Зеленої книги України. Наголошено на основних загрозах, щодо збереження раритетних рослинних угруповань, які пов’язані з антропогенним навантаженням: інтенсивним пасовищним господарюванням у минулому, рубкою лісів на прилеглих до заповідника територіях, зміною гідрологічного режиму, стихійним масовим туризмом, в окремих випадках припинення помірного традиційного господарювання, тощо.
Зиман С.М., Дербак М.Ю., Булах О.В. Біорізноманіття у високогірній флорі Українських Карпат: збереження, охорона, реінтродукція. – Природа Карпат: науковий щорічний Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2017. – №1. – С. 4–9. В результаті багаторічних досліджень рідкісних і зникаючих видів судинних рослин у високогірній флорі Українських Карпат ми проаналізували їх сучасний стан, екологічні й фітоценотичні особливості, також зростання більшості з них в угрупованнях, що включають від 5 до 10 (іноді 15-20) рідкісних видів. Ми підтвердили сучасні погляди щодо розгляду таких угруповань як «гарячих точок» і їх розгляду як важливих осередків збереження різноманіття рослин. Нами зроблено порівняння участі рідкісних високогірних видів судинних рослин у флорах Українських Карпат і Балкан. Крім того, ми додали результати порівняльного вивчення рідкісних рослин у природних біотопах і на експериментальній ділянці Національного природного парку «Синевир», маючи на меті реінтродукувати частину таких рослин у природні угруповання.