Нещодавно в одному з наших природоохоронних науково-дослідних відділень інспектори з охорони природно-заповідного фонду, проводячи звичне патрулювання, натрапили на сліди крупного ведмедя. Звір залишив чіткий відбиток лапи на снігу. У зимовий період інспектори уважно слідкують за слідами тварин, користуючись методою обліку фауни.
Українсько-румунське прикордоння належить до найважливіших осередків проживання бурих ведмедів у Європі. Сліди цих могутніх хижаків, особливо помітні на снігу, свідчать про живий та динамічний світ дикої природи Карпат. Ведмежі лапи зазвичай залишають відбитки різної форми та розмірів, адже передні лапи у тварини дещо менші за задні, а подушечки пальців розташовані півколом з чітко помітними кігтями. Зустріти слід бурого ведмедя – означає побачити свідчення сили та витривалості «господаря лісу», адже ширина відбитка задньої лапи може сягати понад 20 сантиметрів.

Завдяки розгалуженій системі заповідних територій і природоохоронним заходам, у Карпатах вдалося зберегти одну з найбільших популяцій бурих ведмедів на континенті. Ці тварини здатні виживати у складних умовах завдяки всеїдності: у їхньому раціоні можна знайти як ягоди та горіхи, так і комах чи дрібних ссавців. У пошуках їжі ведмеді нерідко заходять на людські стоянки, особливо якщо там можна легко дістатися залишків їжі.

Бурі ведмеді найбільш активні з весни до пізньої осені, а взимку зазвичай впадають у сплячку, хоча в тепліші роки вони можуть прокидатися, блукати у пошуках харчів і навіть залишати сліди на снігу. Такі несподівані зустрічі трапляються переважно у нижчих гірських поясах, де температура не надто низька. Попри видиму незграбність, ведмеді досить спритні: вони можуть швидко бігати, плавати та легко долати круті схили. Водночас у тварин надзвичайно розвинений нюх, що допомагає їм орієнтуватися і знаходити їжу на значних відстанях.

Якщо під час прогулянки в лісі ви помітили ведмежі сліди, варто бути особливо уважними. Уникайте місць, де ведмеді можуть перебувати у пошуках їжі або влаштовувати барлоги. У жодному разі не наближайтеся до ведмежат, оскільки самка-ведмедиця може агресивно захищати своє потомство. Найкраще – рухатися досить гучно, щоб звір почув людину завчасно і пішов геть, адже ведмеді зазвичай не прагнуть зустрічі з людьми. Історично в карпатській культурі бурий ведмідь завжди мав символічне значення як сильний і мудрий «цар лісу», а численні легенди змальовують його як хранителя гірських джерел і стежок.

Сліди ведмедя в українсько-румунських Карпатах нагадують про надзвичайне багатство дикої природи цього регіону. Вони свідчать про давній зв’язок між людиною та горами й наголошують на потребі зберігати унікальне середовище, яке є домівкою для одного з найвеличніших хижаків Європи.