Андрійчук Н.Ф., Піпаш Л.І., Веклюк А.В., Папарига П.С. Особливості динаміки клімату Угольського та Чорногірського ПНДВ Карпатського біосферного заповідника. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2023. – №1 (8). – С. 73–78. В статті проаналізовано динаміку основних метеорологічних показників періоду 1980- 2019 років на основі неперервного ряду спостережень на метеопостах Угольського і Чорногірського ПНДВ. За результатами аналізу багаторічних метеоданих авторами було виявлено деякі тенденції кліматичних змін, а саме: зміна тривалості кліматичних сезонів у році, виявлено скорочення періоду зими і, відповідно, збільшення періоду з середньодобовою температурою вище 0°С, що призводить до підвищення середньорічної температури повітря на суми ефективних температур. Аналіз метеоданих за сорок років ведення метеорологічних спостережень на метеопосту Угольського ПНДВ показав, що усереднене значення середньорічної температури зросло на 2,3°С, а усереднене значення суми ефективних температур збільшилося на 742°С. На Чорногірському метеопосту усереднені значення цих показників зросли на 2,0°С та на 796°С відповідно. За результатами аналізу отриманих усереднених значень виявлено підвищення всіх температурних показників на обох метеопостах досліджуваних ПНДВ. Наслідком цього підвищення стало зміщення термічних зон за даний період часу. Зокрема на території Угольського метеопоста термічна зона змінилася з помірної на дуже теплу, а Чорногірського – з прохолодної на теплу.
Чернявський М.В., Сухарюк Д.Д., Кабаль М.В., Глеб Р.Ю., Полянчук І.Й. Переформування похідних букових лісів як засіб відновлення деревостанів наближених до корінних. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2023. – №1(8). – С. 53–58. Переформування похідних лісів є ефективним засобом для їх ренатуралізації. Для дослідження процесів відтворення наближених до корінних букових угруповань шляхом переформування похідних деревостанів у 2006 році на території Рахівського лісництва ДП "Рахівське ЛДГ" у рамках проєкту FORSA закладено постійний лісодослідний стаціонар. На основі результатів чергової інвентаризації встановлено, що після проведення першого етапу переформування у складі й структурі насадження та природного поновлення відбулися помітні зміни. Зокрема, породний склад деревного ярусу набуває ознак цільового грабово-букового угруповання, а кількість особин природного поновлення і його різноманітність за даний період суттєво зросла.
Довганич Я.О., Довганич В.Я. Великі хижі ссавці в Карпатському біосферному заповіднику. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2023. №1 (8). – С. 65–72. Проведена оцінка стану популяцій таких великих хижих ссавців як ведмідь (Ursus arctos L., 1758), вовк (Canis lupus L., 1758) та рись (Lynx lynx L., 1758) за десятирічний період (2012-2021 рр.) на території Карпатського біосферного заповідника на основі цілорічних спостережень за цими видами, а також результатів обліків чисельності, які проводилися щорічно в кінці року. Аналіз показав, що облік у кінці року часто не відображає стан населення великих хижаків на території заповідника протягом року. Результати обліку відображають чисельність тварин на початок зими. На деяких ділянках заповідника тварини протягом року відмічалися, а під час обліку в кінці року їх там не виявляли. Для ведмедя дані обліку в кінці року часто є дуже заниженими через те, що ведмеді на час обліку можуть залягати в барлоги або переходити на зимувальні території, які нерідко знаходяться за межами заповідника. Тому для оцінки стану населення великих хижаків досить хороші результати дає поєднання абсолютного обліку в кінці року з цілорічною реєстрацією місць перебування великих хижаків. Вимірювання розмірів слідів ведмедів дозволяє досить точно ідентифікувати окремих особин, виявляти їх міграційні шляхи і навіть їх чисельність у певні періоди року. Спостереження за великими хижаками у Карпатському біосферному заповіднику показали, що усі три види часто користуються одними і тими ж міграційними переходами. Однак було помічено, що ведмідь і рись частіше, ніж вовк, трапляються у верхніх гірських поясах. Крім того, встановлено, що рись намагається уникати місць, де велика щільність вовка. На території заповідника з трьох видів великих хижаків найвища чисельність у вовка. Вона досить сильно коливається по роках через відстріл вовка на прилеглих до заповідника територіях. Чисельність ведмедя у 2-3 рази нижча, але і коливання її значно менші. Чисельність рисі на території заповідника дещо нижча, ніж у ведмедя, але пороках вона більш стабільна.
Фельбаба-Клушина Л.М., Волощук М.І. Раритетна флора і рослинність озера Апшинець (Українські Карпати) в умовах змін клімату й антропогенного навантаження. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2023. – №1 (8). – С. 44–52. У статті наведені дані про сучасний стан флори та рослинності високогірного озера Апшинець, що є гідрологічною пам’яткою природи місцевого значення на Свидовецькому гірському масиві. Подано описи фітоценозів водної і болотної рослинності. За результатами польових досліджень, аналізу літературних даних та матеріалів гербаріїв Карпатського біосферного заповідника та ДВНЗ "Ужгородський національний університет" складено перелік рідкісних видів, які включені у міжнародні, національні і регіональні червоні списки. Запропоновано досконалення природоохоронного режиму.
Фонтана Н.М., Пасайлюк М.В., Погрібний О.О. Рослини у житті гуцулів. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2023. – №1 (8). – С. 26–43. У статті подана інформація про рослини, які відіграють важливу економічно-соціальну, історико-культурну, медико-біологічну та/чи побутово-обрядову роль у житті жителів Гуцульщини (Верховинський та Косівський райони). Окрім переліку рослин відмічені їх місцеві назви, специфіка застосування у різних сферах життєдіяльності. Також, якщо це характерно для виду, подані цікаві відомості науково-популярного характеру та інші особливості. Ідея дослідження належить американці з українським корінням Ніні Фонтані, яка прагне зберегти унікальну інформацію про роль рослин у житті гуцулів. Матеріал зібраний на основі особистого та родинного досвіду авторів дослідження, опитування старожилів та жителів Верховинського та Косівського районів щодо ролі рослин у їх житті, у житті їх предків, згадок про колишнє практичне чи сакральне використання певних видів рослин тощо. Автори також опрацювали історико-етнографічну літературу, присвячену даному питанню, як давню, так і сучасну. Для ідентифікації дикорослих рослин (встановлення тотожності між науковою та місцевою назвою) проведені наукові експедиції, визначені місцезростання певних видів рослин, звірені гербарні зразки. Окрім дикорослих рослин описані також деякі сільськогосподарські культивовані види, які в процесі опитування згадані як такі, що мають не тільки харчове, але й сакральне значення. Наведено також відомості про окремі декоративні види, які гуцули вирощують на грядках чи використовують/використовували для прикрашання осель в якості вазонів. Висвітлена інформація подана для збереження традиційних екологічних знань про рослини.
Гамор Ф.Д. Про організаційно-правові аспекти забезпечення паливними дровами населення, що проживає в зоні розташування установ природно-заповідного фонду України. Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2023. – № 1 (8). – С. 107–111. Проаналізовано стан та проблеми забезпечення населення, що проживає в зоні розташування установ природно-заповідного фонду України, паливними дровами в умовах воєнного стану. З метою впорядкування організаційно-правових механізмів забезпечення діяльності в цьому напрямку установ природно-заповідного фонду, запропоновано привести "Інструкцію про застосування порядку установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення" у відповідність до чинного законодавства України. Розглядається доцільність розробки нормативно-правового документа щодо механізмів реалізації вимог статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", у частині гарантування громадянам права загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком чинних обмежень.
Гамор Ф.Д. Про історію нагородження Карпатського біосферного заповідника Дипломом Ради Європи та включення його пралісів до переліку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2023. – № 1 (8). – С. 118–126. В статті розглядаються історичні матеріали нагородження Карпатського біосферного заповідника Європейським дипломом Ради Європи та включення його букових пралісів до переліку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Наголошується, що Карпатський біосферний заповідник – єдина природоохоронна установа України, яка досягла такого високого європейського та міжнародного визнання. Підкреслюється, що Європейським дипломом нагороджуються природоохоронні території європейського значення, за вклад у розвиток співпраці щодо збереження та поліпшення стану навколишнього природного середовища для народів Європи, заради матеріального та духовного добробуту сучасних та прийдешніх поколінь.
Гамор Ф.Д. Про історію нагородження Карпатського біосферного заповідника Дипломом Ради Європи та включення його пралісів до переліку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2023. – № 1 (8). – С. 118–126. В статті розглядаються історичні матеріали нагородження Карпатського біосферного заповідника Європейським дипломом Ради Європи та включення його букових пралісів до переліку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Наголошується, що Карпатський біосферний заповідник – єдина природоохоронна установа України, яка досягла такого високого європейського та міжнародного визнання. Підкреслюється, що Європейським дипломом нагороджуються природоохоронні території європейського значення, за вклад у розвиток співпраці щодо збереження та поліпшення стану навколишнього природного середовища для народів Європи, заради матеріального та духовного добробуту сучасних та прийдешніх поколінь.
Карабінюк М.М. Ландшафтна репрезентативність Закарпатської області України. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2023. – №1 (8). – С. 79–90. Представлені результати аналізу сучасної ландшафтної структури території Закарпатської області, яка цілісно приурочена до південно-західного макросхилу Українських Карпат. Вивчення особливостей ландшафтної організації території проводили на регіональному рівні головно на основі аналізу раніше опублікованих картографічних матеріалів та результатів власних польових досліджень у верхів’ї басейну річки Тиса. У програмному середовищі ArcGIS опрацьовано картографічні матеріали А.В. Мельника (1999) та укладено ландшафтну карту Закарпатської області з врахуванням натурних польових обстежень висотних місцевостей субальпійського й альпійського високогір’я Чорногори. Сучасну ландшафтну структуру досліджуваної території формують 12 висотних місцевостей різного походження та властивостей. Найбільшою серед них за площею є висотна місцевість крутосхилого ерозійно-денудаційного лісистого середньогір’я, яка в межах області займає понад 3 302 км2. Також особливу увагу в дослідженні ми приділили особливостям вертикальної ландшафтної диференціації гірської частини Закарпатської області, значну частку якої охоплюють Українські Карпати. У статті описано характерні ознаки високогірного, середньогірного та низькогірного ландшафтних ярусів Українських Карпат, ясі тісно пов’язані між собою функціонально та еволюційно.
Козурак А.В., Антосяк Т.М., Волощук М.І. Поширення альпійських та аркто-альпійських видів рослин на території Карпатського біосферного заповідника. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2023. – №1(8). – С. 4–12. На основі польових досліджень, матеріалів наукового гербарію КБЗ та результатів опрацювання літературних джерел у статті наведено дані про поширення 125 альпійських та аркто-альпійських видів рослин на території Карпатського біосферного заповідника. Серед них – 69 альпійських і 56 аркто-альпійських видів рослин, що охороняються у межах високогірних заповідних масивів: Кузій-Трибушанському, Чорногірському, Свидовецькому, Мармароському і Угольсько-Широколужанському. Серед представлених у переліку видів, значна частина належить до міжнародних, національних і регіональних червоних списків. Зокрема, 52 види включені до Червоної книги України; 19 – до Переліку видів судинних рослин, що підлягають особливій охороні на території Закарпатської області; 11 – до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи (IUCN); 5 – до Європейського Червоного списку; 2 – до Бернської конвенції. Наразі стан популяцій деяких видів є загрозливим, особливо в місцях, де наявне інтенсивне рекреаційне навантаження, зокрема на вершинах і привершинних ділянках найвищих гір Говерла, Петрос, Бребенєскул, Гутин-Томнатик, Близниці, Піп Іван Мармароський.
Мелеш Є.А. Екологічна структура флори басейну річки Щаул. (Рахівський р-н, Закарпатська обл.) – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України, 2023. – №1 (8). – С. 19–25. На досліджуваній території було вивчено 160 видів вищих судинних рослин. Здійснено екологічний аналіз флори басейну річки Щаул за відношенням до основних едафічних та кліматичних факторів. Виявлено, що екологічному спектру флори за кліматоморфами притаманне домінування субмезотермів (88 видів, за відношенням до температурного режиму), геміокеаністів (76 видів, за континентальністю клімату), гемікріофітів (77 видів, за відношенням до суворості зим), субомброфітів (59 видів, за омброрежимом). Щодо едафічних показників, то за відношенням до режиму зволоження субстрату найчисельнішою є група мезофітів, яка нараховує 78 видів. За відношенням до кислотного режиму ґрунту у складі флори переважають субацидофіли (84 види). За вимогливістю до вмісту засвоюваних форм азоту в субстраті рослини утворюють кілька екологічних груп, однак першу позицію займають гемінітрофіли та нітрофіли. За карбонатним режимом ґрунту найбільше виявлено гемікарбонатофобів (63 види) та акарбонатофілів (62 види). За аерованістю ґрунту домінують геміаерофоби – рослини помірно аерованих ґрунтів з повним промочуванням кореневмісного шару ґрунту опадами і талими водами або тимчасовим надмірним зволоженням його ґрунтовими водами. За узагальненим сольовим режимом ґрунту було виявлено переважання семіевтрофів (93 види), які зростають на збагачених солями ґрунтах.
Москалюк Б.І., Мелеш Є.А. До питання про поширення Gentiana lutea L. в Українських Карпатах. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2023. – №1 (8). – С. 13–18. Узагальнено літературні відомості, дані гербарних колекцій та результати власних досліджень щодо ареалу Gentiana lutea L. Це європейський субальпійський реліктовий вид, що включений до Червоної книги України з природоохоронним статусом – вразливий. Вивчено поширення Gentiana lutea на Чорногірському, Мармароському, Свидовецькому, Горганському високогір’ях та інших масивах Українських Карпат. На основі отриманих даних складено карту поширення досліджуваного виду в Українських Карпатах. За результатами оцінювання джерел інформації різного типу ідентифіковано 34 місцезнаходження виду. Найбільше локалітетів зосереджено на Чорногірському масиві (12 пунктів). Дещо менше локалітетів Gentiana lutea нами зареєстровано на Свидовецькому масиві (у 8 пунктів) та у Горганах (у 8 пунктів). Також відмічено три місцезнаходження у Мармароському масиві та поодинокі – у Боржавських полонинах, на Красній та Чивчинських горах. Відмічено, що 11 локалітетів виду зосереджені у межах шести природоохоронних науково-дослідних відділень (Чорногірському, Богдан-Петроському, Петрос-Говерлянському, Кевелівському, Мармароському та Трибушанському) Карпатського біосферного заповідника.
Рибак М.П. Про деякі аспекти діяльності Карпатського біосферного заповідника. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2023. – № 1 (8). – С.112–117. Карпатський біосферний заповідник є природоохоронною, науково-дослідною установою міжнародного значення. У статті показано деякі аспекти роботи працівників наукових підрозділів, екологічної освіти, служби державної охорони та важливі напрямки міжнародної та рекреаційної діяльності установи. Звернуто особливу увагу на підтримку традиційного господарювання населення, що проживає у межах Карпатського біосферного заповідника. А також заходи спричинені військовим вторгненням росії на територію України. Незважаючи на важкий 2022 рік через повномасштабне вторгнення росії на територію України, працівниками Карпатського біосферного заповідника в усіх напрямках діяльності належним чином виконано доведені завдання і планові показники.
Сухарюк Д.Д., Полянчук І.Й., Кабаль М.В., Глеб Р.Ю. Динаміка природного поновлення на вітровальних ділянках в зоні мішаних букових і смерекових лісів Карпатського біосферного заповідника. – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2023. – № (8). – С. 59–64. Наведено результати досліджень динаміки кількісних і якісних змін у складі і структурі природного поновлення на вітровальних ділянках похідних деревостанів, після проведення суцільно-санітарних рубок. Дослідження проводились на модельних вітровальних ділянках у зоні мішаних букових і смерекових лісів. Виявлено особливості лісовідновних процесів в залежності від площі вітровальних ділянок, типу деревостанів, стану природного поновлення в них до появи вітровалів, тощо.
Шишканинець І.Ф., Фельбаба-Клушина Л.М., Потіш Л.А., Чернявський М.В. Обґрунтування щодо розширення території національного природного парку "Зачарований край". – Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2023. – №1 (8). – C. 91–106. Наведено загальну характеристику території, яка запропонована для розширення національного природного парку "Зачарований край". Представлено результати досліджень видового складу флори та фауни на території запропонованої для розширення НПП "Зачарований край". Наведено аналіз літературних відомостей і даних польових досліджень. На території потенційного розширення зафіксовано зростання 4531,7 га особливо цінних для збереження лісів, складено переліки видів флори і фауни, що включені до Червоної книги України (2009). Дано характеристику об’єктам природно-заповідного фонду. Розроблено попереднє функціональне зонування. Зазначено, що розширення території дасть змогу об’єднати в одному поліфункціональному об’єкті ПЗФ (НПП) Полонинські та Вулканічні Карпати, які є ключовими територіями екомережі Українських Карпат.